19 травня 2017 року відбулися перші сходини рою новачок з 1-А школи №68 м. Кривого Рогу.

19 травня 2017 року.

1 сходини рою дівчаток з 1-А класу КЗШ №68

Тема. Знайомство між собою, з виховником та з Пластом.

Мета. Виконання таких точок проби прихильника : розмовляй українською мовою, познайомся з новаками твого рою, вчити долати перешкоди на шляху дружби (лінь, жадібність, заздрість, злість).

Виряд.

Вік. 6-7 років.

Хід сходин

1) Відкриття.

Виховник: «Дівчатка, як нам краще стати, щоб один одного бачити? В лінію, трикутником, чи у формі іншої фігури?» (Діти пропонують. При практичній перевірці приходять до висновку, що коло найкраще і в нього простіше стати).

Діти в колі. Виховник : «А чи пам’ятаєте як поручкатися одночасно?» (Так як при «пусканні іскри» . Діти в колі «пускають іскру». Виховник  бажає, щоб зустріч кожному принесла хороший настрій і цікавинки та веселики.

2) Розповідь.

Діти сидять на стільцях у колі. 

        Перед тим, як почати свою розповідь, я, діти, хочу спитати. Як ви ставитеся до рудих дітей? Чи не дражните ви їх? Це добре. Дражнити не можна, це образливо.

Так ось. Далеко, далеко є чарівна країна Ластовинія. Вона «на березі моря-океану, серед дрімучих лісів, синіх гір та золотих долин… Бачиш, які чепурненькі біленькі хати, які квітучі садки, яке дивовижне місто з візерунчастими вежами!.. Чудова казкова країна. І незвичайна».  Всі жителі її   у веснянках. Всі: і люди, і, навіть,  тварини: коти, собаки, тигри, слони. Уявіть собі – і горобці, і комарі, і мухи. Всі жителі дуже працьовиті, добрі та привітні. Вони дуже люблять дітей. Наприклад, вирощують цукеркове дерево, яке двічі на рік родить шоколадними цукерками. Щотижня в головному місті Рудограді циркова вистава. Ви помітили, що багато клоунів руді. Це тому що, це ластовини.

Але одного разу трапилось велике лихо. До берега  Ластовинії приплили кораблі з чорними вітрилами. На них потрапили у цю чудову країну злі, жорстокі, безжальні люди – мешканці країни Хуліганії. «Піратська армія хуліганців висадилась на берег і заполонила всю Ластовинію. Хуліганці почали грабувати й розоряти країну, знущатися з її жителів. Вони примусили їх день і ніч працювати і все, що виробляли ластовини, забирали й вивозили за океан, у свою Хуліганію.

Нестерпно страждали ластовини від сваволі жорстоких хуліганців.

Особливо тяжко жилося дітям. Хуліганці ненавиділи дітей. Мало того, що діти страшенно голодували, що вони давно забули смак не тільки шоколадних цукерок, а й звичайнісінького хліба, — хуліганці просто не давали малюкам проходу. Вони ловили їх на вулицях, били, цькували на них страшних чорних собак, яких привезли із собою з-за океану.

Не було для хуліганців більшої насолоди й розваги, як схопити на вулиці стрічного малюка і, штовхаючи, шпиняючи, б’ючи його, перекидати один одному, мов м’яч. Вони аж корчилися і захлиналися від реготу, дивлячись, як страждає і плаче бідна дитина…

Багато разів повставали ластовини проти влади хуліганців, намагаючись звільнитися і вигнати поневолювачів зі своєї країни. Але щоразу хуліганці перемагали й жорстоко розправлялися з повсталими. Якась невідома сила допомагала хуліганцям, робила їх могутніми й непереможними, а ластовинів — немічними й безсилими. І хоч скільки боролися ластовини — не могли вони подолати цієї ворожої сили. Дедалі менше й менше надій на визволення лишалося в них.

Однак дітей треба було якось рятувати. Бо хіба можна терпіти, щоб хуліганці так жорстоко кривдили малюків?»

У Ластовинії дуже поважали одного мудрого дідуся. Його звали Маноцівник. За його порадою діти  таємно від хуліганців поселилися в горах. Назвали колонію "Притулок маленьких друзів". Там вони самі готували собі їсти, доглядали за собою. Допомагали їм дід Маноцівник, кілька нянь. Особливо всі любили в колонії хлопчика Веснянку. «Йому було дев’ять років, і звали його Веснянка. Кмітливий і моторний, він був улюбленцем усієї колонії. Ніхто ніколи не бачив, щоб він плакав, хоча йому, напевне, часто бувало сумно й гірко. Адже до всіх дітей, хай раз на місяць, та все ж приходять батьки та рідні, а йому навіть чекати нікого…

І, незважаючи на це, Веснянка завжди був усміхнений і веселий. А коли бачив, що хтось із дітей сумує, обов’язково вигадував яку-небудь кумедну штуку, щоб розважити, розвеселити товариша».

Одного разу з ним трапилась дуже небезпечна пригода. Веснянка у лісі побачив як троє хуліганців Біль Каналія, Джон Дибуль і Том Павук стріляють у звірів. Біль Каналія був високий, худий, з гачкуватим носом і більмуватим кривим оком; Джон Дибуль — теж високий, але товстий, з патлатою чорною бородою і кульгавий; а Том Павук — дуже волохатий, з великим животом і довгими тонкими руками — справді схожий на павука. Веснянка хотів захистити звірів. Але сили були нерівні. Хуліганці схопили його і почали вимагати, щоб повів у колонію до інших дітей. Але хлопчик вирішив, що краще смерть, ніж зрада. Тому він повів їх у нетрі лісу.

Ось вони ідуть, ідуть. Веснянка думає про те, що хуліганці можуть його вбити, як зрозуміють, що він їх обдурив.   «Веснянка йшов не оглядаючись, сумно похиливши голову. Не хотілося хлопчикові вмирати. Так дзвінко щебетали пташки в гущавині, так буйно цвіли в траві квіти, так весело світило сонечко, пробиваючись крізь зелене мереживо гілок! Хороше жити на світі! Невже це останній сонячний промінь у Веснянчиному житті? Прощавай, любе сонечко! Прощавай!..

Несподівано Том Павук дико скрикнув, і Веснянка відчув, що він випустив мотузок. Хлопчик оглянувся. Том Павук з усього розмаху вцідився носом у дерево. Щось засліпило його, і він нічого не бачив. Біль Каналія і Джон Дибуль теж крутилися на місці, затуляючи руками очі. По обличчях хуліганців бігали якісь вогненні сліпучі плями! І хоч троє хуліганців несамовито кричали та лаялись, проте були безпорадні, мов сліпі котенята».

Хлопчик Веснянка втік у колонію «Притулок маленьких друзів». Він не міг заснути тієї ночі. «Думав про те, як важко жити в країні, де панують жорстокі хуліганці, які знущаються, грабують і вбивають ні за що. Невже так буде завжди? Невже ніяк не можна перемогти цих нелюдів? Невже не можна боротися з тією темною силою, яка підтримує їх?

І дивно — дід Маноцівник немов прочитав ці Веснянчині думки. Веснянка не помітив, як старий дресирувальник підійшов до його ліжка, сів на краєчку і заговорив:

— Не сумуй, Веснянко, не сумуй, мій хлопчику! Недовго пануватимуть хуліганці на нашій землі. Недовго нам терпіти. Скоро настануть інші часи, повір мені. Ти знаєш, — забув тобі сказати, — я бачив учора сон, дивний, світлий, радісний сон. Немов гинуть лихі ворожі сили, валиться влада хуліганців і пропадає все темне і зле, що є на світі… І чомусь у цьому сні я бачив тебе, Веснянко, — ніби переживав ти якісь неймовірні пригоди (от не пам’ятаю тільки які!), з кимось боровся і когось перемагав. Я бачив тебе щасливим уві сні. Отже, не сумуй, хлопчику, я певен, що тебе чекають цікаві пригоди й великі радощі. Спи, Веснянко, спи…

Веснянка не міг зрозуміти, чи правду каже дід Маноцівник, чи просто так, щоб утішити, але хлопчикові стало якось одразу легко, хороше і спокійно. Ніби чиїсь ніжні ласкаві руки закрили йому очі, і Веснянка заснув…

…Минав час, і страшна пригода в лісі потроху почала забуватися, як забувається все неприємне й погане. Лише зрідка згадували про неї. І одне тільки дивувало і просто-таки збивало всіх з пантелику — що ж то таке засліпило тоді хуліганців і дало змогу Веснянці втекти? Що воно було — маленьке, блискавичне і сліпуче?

Всі сушили над цим голови, але так і не могли зрозуміти.

І залишалося це поки що нерозгаданою таємницею».

2) Гра.

- Хто, ж це був? Може нам допоможе таємничий лист.

«Дорогі дівчатка, те що ми хочемо вам розповісти – це таємниця. За нею полюють помічниці темних сил: Лінь, Жадібність, Образа та Заздрість. Будьте обережні. Наступний лист біля портрету Лесі Українки.»

У грі 4 точки.

а) біля портрету Лесі Українки, б) біля кабінету мистецтва, в) біля охоронця, г) біля актової зали.

Кожен з негативних героїв намагається перешкодити дітям. Добра чарівниця пропонує назвати дітям, як перемогти Лінь, Жадібність, Образу, Заздрість. Тоді негативний герой «зникає», а діти отримують лист.

Текст останнього листа. «Дорогі дівчатка, так це ми – сонячні зайчики, допомогли Веснянці втекти від хуліганців. Але поки це таємниця. Ми хочемо допомогти визволити Ластовинію від хуліганців. Чи зможете ви нам допомогти? Чи не будете боятися труднощів?»

3) Майстерка.

Діти роблять аплікацію фігурки зайця (з жовтого паперу) на картоні.

4) Гра. «Сонячні зайчики»

- Діти, зараз ви станете сонячними зайчиками. Спочатку всі гравці   вільно рухаються по ігровому майданчику. Почувши команда ведучого, гравці повинні об`єднатися в групи. При цьому ведучий говорить, по скільки  зайчиків має бути в  групі: « Зайчики по два» (по три, по чотири і так далі). 

 Сонячний зайчик. Якщо ви дуже втомилися, уявіть собі маленького теплого сонячного зайчика. Він  зазирнув вам в очі, закрийте їх. Зайчик побіг по обличчю, ніжно погладьте його долонями, на носі, на ротику, на щічках, на підборідді, погладжуйте акуратно, щоб не злякати. Він перебрався на потилицю, а потім на шию, на живіт, руки, ноги. Він забрався за комір? Погладьте його і там. Він не бешкетник, він любить і пестить вас. А тепер зайчику треба йти далі. Візьміть його в зімкнуті руки, витягніть їх якнайдалі вперед і вгору. Випустіть зайчика, помахайте йому у слід. Коли знову втомитеся, згадайте цю гру.

5) Пісня. «Сонячий зайчик» (із мюзиклу «Остірв дитинства»). Прослуховування і вивчення пісні. (Слова надрукувати і роздати дітям).

6) Новацька розмова.

- Кому ми вирішили допомогати?

- Від кого захистили сонячні зайчики Веснянку?

- Якими за характером ви повинні бути, щоб допомогти сонячним зайчикам?

7) Точкування.

-  Подивіться на цей аркуш. У Сонечка промінці не кольорові. Підпишіть свій промінець і приклейте ці жовті кружечки. Ви сьогодні старалися, були дружними. Тому їх отримуєте. На кожних сходинах ви будете за старанність і дружність отримувати жовті кружечки для Сонечка і ваші промінці будуть рости.

8) Закриття.

 Ось і закінчилися наші перші сходини у Великій Грі, яка називається – Пласт. Ми слухали про країну - … (Ластовинію). Ми вирішили допомогати … (Сонячним зайчикам).

Пропоную вам навчитися показувати, що ви готові допомогати іншим. Зайчики уважні, рівно тримають два вушка. І ми говоримо : «Готуйсь!». Цей знак показуємо правою рукою. Спробуємо. Тепер, побачивши один одного, ви можете замість слів «Привіт!» або «Здраствуй» говорити і показувати : «Готуйсь!».

Наступного разу ми дізнаємось, чи познайомиться Веснянка із сонячними зайчиками, хто це зловісний пан Морок, який задумав зруйнувати країну Сонячних зайчиків. І ще багато цікавого чекає нас наступної зустрічі.